Зеленський — це не причина, а діагноз. Більшість українців вже давно розглядають вітчизняну політику, як цирк. Чому ж ми дивуємося, що нарешті його може очолити справжній комік?
Перше квітня — чудова можливість усвідомити, що сталося.
Після оголошення результатів першого туру більшість реакцій надзвичайно емоційна. Мені не подобається кількість зневажливих коментарів щодо 30+ відсотків виборців Володимира Зеленського: і країна у нас не така, а його виборці — взагалі повні телепні та ідіоти.
Це неправильно.
Єдність країни починається з уміння слухати один одного та поважати іншу точку зору.
Порошенко вчора пообіцяв почути виборців Зеленського. Побачимо. Але результат актора в першому турі — це вже реальність. Для мене вона не стала новиною, адже на цих виборах соціологія виявилася дуже точною. Я думав над цим результатом останні дні перед голосуванням і ось що хочу сказати.
Зеленський — це червона картка всім політикам, які за часів Незалежності керували державою. Це протест з боку виборців, який вони висловили всьому нашому істеблішменту.
На місці Зеленського міг бути хтось інший.
Людина зі спорту чи шоу-бізнесу з рівнем впізнаваності більше 95% могла б мати приблизно такі ж результати. Цій людині готові пробачити відсутність досвіду, політичне бачення, програми та абсолютну неготовність до роботи Главою держави. Всі ці аргументи нівелюються тим, що в очах виборців він «інший»: порядний та незаплямований тими політичними та корупційними скандалами, від яких так втомилися українці.
Голосують не «за» Зеленського, а «проти» політиків, які асоціюються з проблемами, що найбільше турбують людей (список у кожного свій, на перших місцях — корупція, бідність, відсутність справедливості…). А з цими проблемами асоціюють саме тих, хто багато років з екранів обіцяє «світле майбутнє».
Голоси за Зеленського — це ще один приклад світової тенденції. Люди стомилися від істеблішменту та згодні обрати недосвідченого, нетрадиційного та головне — яскравого та «іншого» кандидата. Дуже мала кількість при цьому думає про майбутнє. Просто сьогодні вони висловлюють протест.
Так Макрон переміг у Франції, «5 зірок» прийшли до влади в Італії, Трамп став президентом наймогутнішої держави в світі, а британці розпочали «самознищення» економіки, запустивши процедуру «Брекзіту». Десь вже пожалкували, десь сподівання виправдалися частково, десь результат експерименту визначити складно, але зрозуміло одне: наразі ця тенденція триватиме та вона має абсолютно зрозумілі для «пересічного» виборця причини.
Це і розрив між бідними та багатими, який постійно зростає, і влада, яка стає все далі і далі від інтересів простих робітників (на думку останніх), і бідність, і проблеми глобалізації, і міграція, і багато іншого. Люди, що втомилися від цього, шукають прості та зрозумілі відповіді на ці питання та знаходять їх саме серед несистемних політиків.
Зрозуміло, що Зеленського не можна ставити в один ряд з Макроном і навіть Трампом. Але ж і рівень політичної культури та деградації нашої системи набагато глибший та довший, ніж в Європі.
«Зеленський проти системи», — звучить звабливо для його виборців. Абсолютно в дусі перелічених країн, що втомилися від бюрократії. Але у нас є суттєва відмінність. Ми не чуємо, а «за» що саме боротиметься Зеленський, крім того, що теоретично він «проти» системи.
Макрон, Трамп, як і італійські популісти та британські прихильники «Брекзіту» досить довго пояснювали на ефірах, дебатах та зустрічах своє бачення розвитку країни, економіки, світу… Українці ж погодилися проголосувати за «кота в мішку», лише тому, що він для них симпатичний, порядний та «інший».
Голоси за Зеленського можна вважати вироком системі, яка деградувала за всі роки настільки, що люди готові обрати потенційний жахливий кінець, ніж продовження жаху без кінця. В такому стані вона більше існувати не може та запустила процес самознищення. З невідомими наслідками.
Зеленський — це феномен.
Його виборчу кампанію досліджуватимуть, як таку, якій ще не було аналогів у світі. Актор, який зіграв такого президента, якого воліла велика кількість людей, практично без агітаційної кампанії в традиційному розумінні бере такий високий результат. Так багато українців проголосували за кандидата, про якого не знають анічогісінько. Геніально!
Мені видається, що цьому є кілька базових пояснень. Найпростіші: Зеленський об‘єднав тих, хто проти влади (не тільки чинного президента, а проти всіх, хто уособлював український істеблішмент часів Незалежності) та російськомовних виборців (в першу чергу, Південь та Схід), які після втечі Януковича були на роздоріжжі. Значна їх частина побачила альтернативу саме в Зеленському.
Але головну причину його успіху я бачу в іншому. Зеленський багато років збирав аншлаги в залах та біля телеекранів завдяки режисерським та акторським здібностям, а також гумору. Це неможливо, якщо ти не відчуваєш цих людей, не знайдеш правильні слова, щоб описати ЇХНІ відчуття та ставлення до того, що відбувається, що їх турбує та що їм болить. Навіть, якщо вони самі це словами описати не можуть.
Без цього тонкого відчуття він не мав би такого масового та комерційного успіху. Це потрібно усвідомити, а не принижувати людей, які віддали свої голоси Зеленському.
Звісно, я і моє оточення по-іншому відчуваємо цю країну та хотіли б бачити інше уособлення народу на виборах. Але, маємо те, що маємо, як кажуть. Тому, кампанія Зеленського — це гарна можливість отримати справжній портрет українців. Щоб краще усвідомити, хто живе в цій країні. Чудовий фронт роботи для соціологів, аналітиків та психологів…
Я не знаю, як завершаться ці вибори.
Але дуже цікаво побачити п’ятірку людей, яких Зеленський, якщо стане главою держави, пропонуватиме на ключові посади президентської вертикалі.
Ну, і дебати на закуску, якщо вони все ж відбудуться. А також, що саме Петро Олексійович вкладає у фразу «я почув вас», яку каже невдоволеним.
В будь-якому разі, матимемо ще в жовтні парламентські вибори. Але точно впевнений, що все в нашій країні буде добре!
Олександр Ломако
