Учора, коли спільне засідання саміту НАТО вже закінчилося, проходили двосторонні, тристоронні зустрічі лідерів країн НАТО, а насамкінець — брифінги для журналістів. Під час брифінгу президента Польщі Анджея Дуди він ледве не плакав: «На наших очах у центрі Європи відбувається знищення держави і її народу. Я дивився відео і фото розбомбленого Маріуполя, понищеного Києва…
… Така красива європейська метрополія сплюндрована. Просто серце крає. І це мені нагадало фотографії і кінохроніку розбомбленої гітлерівцями нашої рідної Варшави під час Другої світової війни. Коли пан Зеленський говорив по відеозвязку з нами, я відчуваю у кожному його слові біль за свій народ і Вітчизну… Ми, Польща, є добрими друзями і сусідами з Україною, і ми не відмовляємось передати в Україну літаки-винищувачі. Але оскільки це питання НАТО не схвалює, ми не можемо самовільно робити те, що хочемо. Будемо й надалі переконувати наших союзників у необхідності надати Україні усю необхідну зброю, якої вона потребує», — сказав Анджей Дуда.
Я виклав тут лише коротенькі тези Анджея Дуди. Потім був президент Франції Макрон, який убив мене наповал… «… Франція не буде надавати Україні важке озброєння, оскільки ми не хочемо бути втягнуті у війну і стати стороною війни….». Цю тезу Макрон повторив разів зо пять. «… Франція виступає за припинення війни і ми хочемо бути посередником у врегулюванні цього жахливого збройного конфлікту, але Франція не хоче бути стороною і учасницею війни».
А потім нарешті дочекались прем’єра Великобританії Боріса Джонсона. Я якось проморгав, що треба було відмітитись у списку журналістів, які хочуть поставити запитання. Виступ Джонсона був дуже потужним на захист України. Далі він сам модерував прес-конфетренцію. Я сидів у другому ряду, перед його очима, і зважився підняти руку, аби задати питання. Але Боріс Джонсон дивиться у свій списочок і називає прізвища тих, хто там відмічений. І, нарешті, каже: останнє запитання… І дає комусь слово. Все! Пресконференція завершилась.
Джонсон сходить з подіуму. І тут я йому кажу: «Ех, Боріс! Дуже шкода, що ти забув свого давнього українського друга і колегу. Адже ж ми разом працювали в одному офісі у Брюсселі і 
пиво пили у ірландському пабі. Не впізнаєш?». Джонсон підходить ближце і вигукує: «О, май год! Рості, та ти вже такий сивий… Окей. Всі по місцях! Запитання від нашого українського друга», — скомандував Джонсон.
Я його розпитав про переговори з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом щодо надання Україні військової допомоги. Без особливих уточнень Боріс Джонсон розповів, що вони домовились з Ердоганом так: Британія надає Україні антибатарейні комплекси для знищення дальнобійної артилерії росіян, з якої вони розстрілюють Маріуполь. Ця британська артилерія зможе також знищувати російські кораблі на далекій відстані. А Туреччина доправить ще й партію «Байрактарів» до України, а також потужні колісні тягачі з платформами, на які буде вантажитись британська тяжка дальнобійна артилерія і розвозитиметься на місця дислокації.
Я подякував Джонсону. Ми потисли один одному руки і домовились залишатись на звязку. І все це транслювалося на всіх моніторах штаб-квартири НАТО. Оце так хайпанув! Сам цього не очікував.
Ростислав Демчук
