Прокинувся, як завше, спозаранку…
Очей відкрити — не сила… Голова від болю аж тріщить… В кістках – ломота…
Перше, що спало на думку: знову клята погода! Україна з тим глобальним потеплінням перетворилася на територію, за яку щодня б‘ються атмосферні циклони і антициклони. Вчора було + 16 вдень і + 5 вночі, сьогодні вже знову тільки + 8-9 вдень і біля 0 вночі…
А завтра, знаю точно, буде зовсім по-іншому. Знаю, бо синоптики, як і ті соціологи від політології, що на виборах проводять екзитполи, уже навчилися усе вгадувати наперед — за тиждень, за місяць, за рік…
Пішов, умився…
Головний біль не минув… Аж раптом почало доходити: стривай, друже, а де, в якій країні ти опинився? В Україні?… Та ні, щось не схоже…
Україна, в якій за, так званих, патріотів Гриценка, Кошулинського та їм подібних голосують рівно стільки людей, скільки голосує за того, хто вчора світився з екранів ворожої нам країни на прийомі у карлика, який смердить газом, — то не Україна!
То, мабуть, точно не Україна…
То квартал # 6!!!!!!!!!!!!!!
Але голова тріщить, либонь, навіть не від цього і, мабуть, точно не від кліматичних змін. Голову рве від згустків-думок: а що ж буде з Україною завтра????????
Сергій Сай-Боднар
