Державний діяч відрізняється від політика тим, що думає про націю, а політик — про вибори… Є українська автокефалія, а початок їй поклав Ющенко. Хоча майже ніхто з його оточення тоді не розумів важливості її.
З нього сміялися, коли вимагав теплі туалети в школах і пандуси до установ. Зараз критикують тих керівників, у яких цього ще нема в школах та установах. Він перший встановив відносно нормальні виплати інвалідам, бо були символічні.
Сміялися про бджіл, а зараз Україна входить до п’ятірки країн-експортерів меду. До речі, в Японії мед входить у обов’язкове меню для школярів. Чомусь японці не сміються з пасічників… Та, власне, й українці ніколи не сміялися зі священника, вчителя, мірошника і пасічника. Це тепер малоросійська бидлячість видушує той сміх.
Ну, про Батурин можна й промовчати…
Як і про 200 тисяч відвідувачів заповідника щороку. Для порівняння: Хотинська фортеця має 70 тисяч відвідувачів…
Ющенко полетів разом з главами Польщі, Латвії та Литви до Тбілісі, коли на столицю Грузії наступали московити і тим врятував столицю…
А ви, малороси, смійтеся з ющенкових бджіл, гигочіть до кольок у животі, та коли заболить — з’їжте ложечку меду. Попустить…
P.S.
Так, я можу критикувати Ющенка значно більше, ніж сміховани з його бджіл. Особливо — за його «любих друзів». Але нам, українцям, треба навчитися шанувати людину за те, що вона зробила, а не за те, що би ми хотіли, щоб зробила замість нас…
Василь Чепурний
