З’явилося звернення голови Спілки журналістів ДНР-ЛНР Віктора Петренка до українських колег, де він, бачте, запропонував свої умови для початку діалогу з Україною…
З того боку вимагають виведення ЗСУ за межі кордонів Донецької та Луганської областей у межах 2014 року, виплату контрибуції і покаяння за війну. Мовляв, лише після цього донеччани погодяться сісти за стіл переговорів.
Тобто, вважай, ніколи…
Не знаю, що скажуть на це політики, а нумерологія, панове, така. Україною править енергія Сімки. Йдеться про архетип Бога, Всесвіту, природи і загалом ідеї, тому володарі цього числа мало переймаються кровними зв’язками. Для них братами є ті, хто близький їм не стільки по крові, скільки за духом. Саме тому донбаський конфлікт – це війна, перш за все, протилежних світоглядів, і поки у сторін не знайдеться спільна ідея для потенційного співіснування, розбурхане полум’я горітиме далі.
І тут можливо лише або Україна перетворюється в ідейному сенсі на ОРДЛО, заради чого, власне, ці землі і окуповані, або ОРДЛО стає тією Україною, яка почала формуватися до війни.
На жаль, сьогодні тенденція стрімко змінюється на користь першого варіанту. Принаймні, адепти цієї ідеї наполегливо випробовують своїх опонентів на пильність, зондуючи межу допустимого компромісу. Пошук останнього, напевно, повинен бути, але у цьому зв’язку актуальними є дві дати 01.10.2019 і 25.03.2020 років.
У першому випадку наші державні мужі підписали, трансформовану у щось невідоме, «формулу Штанмайєра», а в другому планують узаконити не менш утаємничену платформу для легалізації ДНР-ЛНР.
В обох випадках у базі дня – число 14, що є кармою ненаситності. Це означає лише одне: на які б поступки не пішла Україна, за ними неминуче з’являться нові вимоги, оскільки нагодувати ненаситного неможливо в принципі.
Було б наївно вважати, що повторюваність однієї і тієї ж числової енергії у датах – проста випадковість. Це однозначно ланки одного і того ж ланцюжка, і нами грають, схоже, в темну.
Люди-віруси при нашій владі діють автономно і зовсім немає значення, чим саме вони «інфікують» і без того ослаблий державний організм – вживленням у тіло України носіїв «руського міра» чи, наприклад, дозволом розпродажу української землі на користь іноземним транснаціональним корпораціям. У першому випадку є ризик втратити свою ідентичність і державність, у другому – засоби для існування. І тут не треба шукати менше зло, бо все однакове.
Чи довго це триватиме і що варто знати нашим владним мужам, які тримають під сукном мічені карти? А те, що Сім – це ще й число істини. Тобто усе приховане у нас рано чи пізно стане явним, і тоді «домовлене» неминуче пройде процес «обнулення» ціною певних втрат.
Загалом, найгірше, що можуть чинити наші політики, так це вести таємні переговори з тими, хто нівелює українську незалежність як таку. Їм не варто забувати, що бунт Сімки часто буває ірраціональним, оскільки під її впливом відбувається лише те, що мусить бути, а не те, що лягає у звичну логіку.
Суботній патріотичний марш під офісом президента в Києві ще раз довів очевидне і неспростовне: в Україні таки сформувалася свідома громада, яка чітко розуміє різницю між нашим внутрішнім і китайським вірусом, тому сховати перший під личиною другого не вийде.
Лариса Салімонович, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
