Згадалося вичитане у Габрієля Маркеса. Після придушення угорської революції 1956 року і вокремління товариша Яноша Кадара перше, що зробила нова комуністична мітла у поруйнованому і голодному Будапешті, — відкрила пункти продажу лотерей і ломбарди.
І суспільство враз наче блекоти наїлося.
Черги, пише Маркес-самовидець, стояли довжелезні. Люди зносили до ломбардів останні мельхіорові ножі-виделки, щоб на виручені форинти випробувати лотерейну фортуну…
Всяка історична аналогія небезпечна, повчав Йосип Сталін, кумир Яноша Кадара.
Але.
У нашому карантинному зачумленні цілодобі ломбарди вже маємо. Залишається ще реінкарнувати вірус лото-забави чи пандемію «космолотошизації» — і можемо хвацько сунути в Європу через Чоп-Загонь. З марою «гуляш-комунізму».
Валерій Ясиновський
