Маневр Віталія Кличка з рішенням не виставляти УДАРівський список на виборах, і обмежитись лише мажоритаркою (а оприлюднені в мережі 25 прізвищ викликають лише посмішку з їхніми сумнівними електоральними перспективами) є насправді «відбуванням номеру».
А також спробою зберегти гарну міну при поганій грі. І політичною капітуляцією перед мікроскопічним рейтингом партії, що наближається до нуля (за останніми дослідженнями 0,3% — в цьому УДАР наздогнав НФ).
Повне фіаско після тривалого надування щік і судомних спроб об’єднатися з кимось чи притулитися до когось. Ніхто не схотів. Кому ж потрібен такий токсичний баласт. А поодинці вступати в битву за мандати виявилося не по силах.
Уже ясно, що Кличко вибуває з вищої ліги української політики. Фракції чи групи в парламенті, а отже і якогось мінімального впливу на політику, він далі не матиме.
Політичне банкрутство.
Не по Савці виявилася свитка. Не потягнув він цю політичну вагову категорію. Швидко здувся. Причини на поверхні.
Найближчим часом слід очікувати турбулентності в міській раді, де він отримає своїх Табакі. Більшість буде важко втримати. А про контрольний пакет в наступному складі Київради, якщо вдасться не втратити посаду міського голови, в чому багато хто висловлює сумніви, і мови вести не варто. А тут ще невизначеність з тим, хто надалі обійматиме посаду голови КМДА. І ще грандіозний «конфуз» зі скляним мостом.
Є над чим думати.
Тільки не так, як колись Кучма-прем’єр, бідою якого, за словами Івана Плюща, було не те, що у нього не вийшло, а те, що він так і не зрозумів, що у нього не вийшло.
Леонід Косаківський
