Політика

Право на владу або Про перспективи дебатів

Отже, Петро Порошенко прийняв запрошення приїхати на «плюси» Коломойського з надією, що зійдеться тут у герці з Зєлєнскім. Зєлєнского ж на шоу не запросили. Ні студія. Ні штаб Порошенка.

Уже зі студії пробують зв‘язатися із Зєлєнскім.
Два представники його штабу сидять тут же в студії й мовчать, знаючи, що їхній кандидат відбув до Парижу.

Найцікавіше з усього цього незугарного шоу — спроба дебатів Порошенка й Зєлєнского. Усе — навколо майбутніх дебатів: у Порошенка — один розклад, у Зєлєнского — інший.

Якщо виходити із суті розмови між двома кандидатами, то схоже на те, що дебати не відбудуться. За будь-чиїм сценарієм. Та й сенсу в них нема.

Чому?
Відповідь у формі тих «дебатів», що вже відбулися між Порошенком зі студії та Зєлєнскім із паризького дальокА.

1. Обидва кандидати говорять водночас, створюючи дивовижної «краси» какофонію. При цьому кожен повторює своє, і йому байдуже, чує його співрозмовник чи ні.

2. Монолог Порошенка — яскравий приклад представника адміністративно-командного способу артикуляції своєї позиції. Це потім ще раз проявилося в розмовах з прокурором Куліком (Куликом прокурор, здається, бути не хоче) та вже колишнім очільником Одеської ОДА Степановим, яких чинний президент буквально знищив силою свого авторитету.

3. У значно коротшому своєму монолозі Зєлєнскій показав, що й він не ликом шитий. Президентом ще не став, але командно-адміністративні ікла уже вишкірилися. Хамлюга ще той. На відміну від Порошенка не стриманий навіть на публіці — знає ж, що його чують не тільки ті, хто в студії, але й ті, хто перед телевізорами. Ще не запряг, а вже поганяє.

4. Рівень загальної культури обох кандидатів (дарма, що один — досвідчений політик, а другий — не сходить зі сцени та телеекранів) настільки низький, що їм краще не виходити на майданчик. Це буде навіть не інтермедія a аля як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем. Це буле такий базарний лемент, що стадіон розбіжиться…

5. Зрештою, їм немає чого й сказати один одному. Можна передбачити, що захоче запитати у Зєлєнского Порошенко. А от що Зєлєнскому запитати у Порошенка, Зєлєнскій ще сподівається на підказки «народа».

6. Судячи з аплодисментів, які зібрали в студії «Права на владу», дещо із лементу кандидатів «народові» подобається. Але це — свідчення того, що обидва кандидати «достойні» представники свого народу. Рівень їхньої національної свідомості й громадянської зрілості/відповідальності ніяк не вищий від того, що спостерігаємо у народу. Фахівці підказують, що у народу менталітет — на рівні одинадцятирічних дітей. Тобто ще й на підлітків не тягне…

Отже…
Відбудуться чи не відбудуться дебати — немає значення.
Хто переможе на виборах 21 квітня – також немає значення.

А ось, що має значення, так це те, що ви, дорогі мої українці, продовжуватимете жити за того ж радянського устрою, який не бажав і не воліє змінювати чинний президент Порошенко і про який активно нагадуватиме вам у разі перемоги президент Зєлєнскій, бо всьо будєт як у 95-му кварталі.

Можливо, реальний (не сценічний!) «квартал» нарешті примусить вас замислитися над нагальністю СИСТЕМНИХ ЗМІН.

Володимир Іваненко,
Український Університет

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.