Саме я чи не найбільше статей написав для українського політикуму, десятки разів з тривогою говорив про це на телеканалах у прямому ефірі, що Мінськ для України – не нейтральна територія.
Мінськ — не забуваймо — це столиця єдиної союзної держави Росія та Білорусь.
Себто, ворожа для нас територія!
Аж набридло це пояснювати.
Приводом для чергового волання стало те, що ще рік тому в Нью-Йорку лукашенківська диктаторська Білорусь, вчергове учинивши спробу заблокувати в ООН розгляд питання по Криму, домагалася зняття проекту резолюції, заявивши про начебто політизацію питання прав людини, тим самим проявила себе в ролі прости-прокурорші Поклонської, готової всіляко служити Москві.
За рік що поминув, Білорусь учинила ряд нових провокативних дій проти України та її громадян. Там, до прикладу, нізащо затримали і вивезли до Росії юного українця Гриба, над яким уже понад півроку знущаються у в’язниці: що то за шпигун у 19-літ? З дітьми нашими воюють, барани.
Тепер новий випад: Білорусь проголосувала проти прийняття резолюції ООН по Криму, де окупанти знущаються з кримських татар та українців. У цей же час міністр закордонних справ Білорусії поспішив додатково всіх запевнити, що його країна всіма силами боротиметься за зняття санкцій з Росії.
Казати б до ситуації: тиць — пи…диць!
Що це, як не пряма підтримка агресора (?!), який окупував наш Крим, наш Донбас.
А пан Порошенко приймає Лукашенка як найвищого гостя, співає йому дифірамби, мовляв, свій у дошку.
В яку дошку? Хіба – гробову!
Олександр Горобець
