Політика

Цілих два «але»

У багатьох країнах світу є ненависть громадян до застарілих, відсталих, замшілих, неефективних державних інституцій, далеких від потреб пересічних громадян.

У багатьох країнах світу громадяни обирають антисистемних політиків, щоб вони зламали застарілі, відсталі, замшілі, неефективні інституції, аби потім побудувати нові, якісно кращі.

Але є два «але».
Цілих два.

1. Все це добре спрацьовує у країнах зі сталою, сильною економікою, без зовнішніх загроз, у мирний час. І навіть у цьому випадку інституції треба перетворювати по черзі: ламати неспроможну урядову машину, спираючись на незалежні ефективні суди, чи ламати корупційні суди, спираючись на сильний парламент, чи навіть ламати всю систему, спираючись на сильну, професійну, патріотичну армію, яка готова взяти на себе відповідальність за країну. Ламати все під час війни та кризи — самовбивчо для країни.

2. Добре, коли приходять руйнівники, а за ними приходять будівники. У Грузії за Саакашвілі йшов Бендукідзе — перший ламав пострадянські інституції, другий будував нові, на яких тримається країна нині. Якщо приходять лише руйнівники, то злам інституцій означає руйнування державності. Інституції все одно будуть, але принесені на багнетах з сусідньої країни, і нікому від того не буде щастя.

Валерій Пекар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.