Тоді, на початку липня 2022 року, англійці достатньо лаконічно висловились щодо агресії роzії: «Що швидше та більше допоможемо, то швидше Україна переможе». Пам’ять навернуло далеко назад, у глибину століть, переконуючи, що майже нічого не змінилося відтоді, як псковський чернець Філофей, звертаючись до московського князя, закликав покінчити з содомою і гоморою (мужолозтвом), педофілією в московських церквах. Тоді в те «учення» «третього риму» він закладав інший зміст, стверджуючи, що Рим загинув, бо морально звироднів.
Однак пізніше ідеологи, історики, поети, ієрархи впакували це його «дюжино-рядкове» вчення в прокрустове ложе імперської «третьоримської» концепції, коли, починаючи з ХVІ століття, активізується загарбницька політика кремля. Вибудовувалася «мрія» про безмежну імперію, підкорюючи, грабуючи території, землі, народи. Цією безглуздою ідеєю були просякнуті думки і дії всіх московитів – від царів до псарів, від церковних «патріархів» до глубінного народа.
«Пьотри-єкатєріни», «александри – ніколаї», «лєніни-сталіни-троцькі», «брєжнєви-суслови», «щербицькі –маланчукі», «путіно-мєдвєдєви-гундяєви» та інша «людиноподібна» живність, фальшуючи та нищачи все живе й правдиве, всіляко утримували на плаву цю несусвітню єресь про московське месіанство.
Як, чим, заради чого? Завоюваннями, грабіжництвом, брехнею, людиновбивством, репресіями і геноцидом. Такою незмінною ця політика, ідеологія та практика залишається донині. І завжди, так розпорядилася історія, що на цьому шляху зла і свавілля московських «третьоримців» стояла Україна, українство, українськість. Нацистська модель людиноненависництва «uber alles» у рашистському виконанні отримувала свій спротив від українців, не даючи можливості деспотичній імперії «довічно» владарювати.
Саме їхня (Українців) боротьба за волю, незалежність, державність ставала реальною загрозою існуванню московії. Недарма головний узурпатор українства «пьотр І» запевняв, що «отторжєніє малороссійского народа от государства нашего — начало всєх нашіх бєдствій». Справді, втримання України в кігтях «двоголового» страхіття ставало «альфою і омегою» всієї імперської політики впродовж століть.
Ханські царі, радянські москвини, путлєрівські людожери – всі «одним миром мазані». Пам’ятаючи «заповіти» єкатєріни ІІ, що небезпечно відбирати в України все й відразу, вони нищили це «все» в залежності від сили національного спротиву. Однак із особливою ненавистю ліквідовувалося ними все те, що відрізняло українців від московських ординців: українська мова, українська культура, українська історія, українська Церква, національна традиція.
Не дивно, що в кінці 50-их років минулого століття АН УРСР уже не видала українською мовою жодної наукової праці з вищої математики, астрономії, фізики, механіки, хімії, фізіології, медицини… А на з’їзді істориків в Стокгольмі 1960 року в чисельній делегації науковців був єдиний історик (не українець) з радянської україни (Штепа П. «Московство»). Та й навіщо, адже кремлем здійснювалася політика нищення історичної пам’яті українства.
Згадую ці окремі факти для того, щоби засвідчити «сталість» такої геноцидної практики щодо українців. Адже і в нинішні часи повномасштабної агресії московії проти України вивчення дітьми української мови, літератури, історії, культури на тимчасово окупованих територіях вважається «розстрільною статтею».
Деспотія «третього риму» проявляється сповна і є реальною загрозою не тільки для України, але й для людства. Але є вихід, надія і воскресіння. Бо тоді, нагадував Тарас Шевченко усім сущим на цьому білому світі: «Встане Україна. Світ правди засвітить». Це буде та сама «нова Еллада», що вбереже людство від вселенського зла знавіснілої орди «третьоримців» та «руськомірців». І це стане знаком справедливості, оскільки не може москвин – народ волоцюг і садистичної жорстокості (за горьким) володіти правом творити дику опричнину.
Поборемо!
Георгій Філіпчук
