Культура

Органічний лірик Євген Гуцало

З мого серця вилітають птиці.
Вилітають.
І летять, летять.
В небі їм ніде не зупиниться
і не повернутись їм назад.
Білі й жовті птиці вилітають,
а за ними — чорні й голубі.
Вилітають. В голові ж лишають
тільки біль і пустку по собі.

Повернись у серце, біла птице!
Жовта птице, там гніздо твоє!
Й чорній птиці є де притулиться,
й голубій пташині також є.
Вилітають — і летять. Згасають.
Чи кому вгадати їхню путь?
І мене по частці забирають,
і мене по крапельці несуть.

(Євген Гуцало. Птиці. 1961)

«Зелена радість конвалій», — свій перший поетичний цикл Євген Гуцало (1937-1995) опублікував 1961 р. Першу ж поетичну збірку «Письмо землі» опублікував через двадцять років. А тоді вже вийшли «Час і простір» (1983), «Живемо на зорі» (1984), «Напередодні нинішнього дня» (1989).

Гуцало є органічним ліриком, виповненим любови до природи і людей. Цей ліризм притаманний його ранній малій прозі («Люди серед людей», 1962; «Яблука з осіннього саду», 1964; «Олень Август», 1965), дилогії «Шкільний хліб» (1973).

У 80-х Гуцало «химерив» у прозі, завершивши свій творчий шлях циклом гострих публіцистичних статей «Ментальність орди» (1995).

Він здійснив Великий Перехід у драматичний спекотний липень 1995 року, відкривши «парад» смертей. Відразу за ним пішли Олесь Гончар, Патріарх Володимир. І хоча говорять про нього в контексті шістдесятництва, моментами забувають, що Євген Гуцало — один із справжніх класиків української літератури другої половини ХХ ст.

Книжка із бібліотеки Миколи Мірошниченка (1947-2009). Обидва автори народилися у січні: Мірошниченко — 1 січня, Гуцало — 14 січня. Для обидвох сей рік ювілейний: 75 і 85 літ відповідно…

Євген Баран

P.S.
Покійний Cтаніслав Реп’ях пишався своєю дружбою з Євгеном Гуцалом, і з його оповідок про ніжинські і київські часи, проведені спільно, запам’яталося, що Гуцало був «несамовитим»…. Несамовито працював по 12-14 годин, завершивши роботу над книжкою (очевидно мова про прозу) — несамовито пив… А між тим несамовито кохав…

Анвар Деркач

… У те літо 1995-го помер і Назарій Яремчук.

Віктор Цвіліховський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *