Спочатку я побачив оголошення, а потім мене особисто запросили на лекцію про… український тоталітаризм. Слово «будні» в назві підказувало, що йдеться про наше сьогодення. І лекція має відбутися в одному з найпрестижніших офісів міста.
Відразу виникло відчуття когнітивного дисонансу.
Якщо мова про тоталітаризм, то лекція мала б відбуватися десь в спеціалізованій установі і не під камерами ТБ, а в загратованих камерах.
За запрошення дякую, але на лекцію не піду.
В наших буднях нині присутній інший домінуючий фактор – агресія з боку Росії. І, якщо реально є ЩО обговорювати, то це будні російського тоталітаризму.
Хочу відразу зауважити, що будь-яке наукове глибоке дослідження соціально-економічних процесів у країні є корисним і виправданим, але перед цим варто з такою ж неупередженістю та прискіпливістю встановити «що?» досліджувати і «коли?».
Французькі інтелектуали свого часу так захопилися різноманітними філософськими інтоксикаціями, що не спам’яталися, як «тему буднів» їм почав формувати Гітлер в Парижі.
Відразу прошу: не потрібно мені нагадувати класику про «не читав, але засуджую». Я жодних оцінок не давав, хоча маю їх. Я просто відповідаю відмовою на запрошення і пояснюю свою відповідь, щоб не бути не чемним.
Валентин Ткач
