Тижнів зо два тому юна і гарнесенька Женя, касир нашого телевідділення «Приватбанку», так радісно підійшла, аж підбігла, до мене, що я подумав — невже?
Невже «Приватбанк» вирішив повернути мені 3150 гривень, зняті якоюсь падлюкою з моєї картки в банкоматі «Приватбанку» ще у вересні? Женя усміхнено і весело защебетала: «А я Вас бачила в кіно, я ходила з хлопцем в кінотеатр на фільм про отого відомого футбольного тренера — Лобановського…»
… Напередодні Різдва Христового тренеру від Бога Валерію Лобановському виповнилося б 78!
Я вдячний долі, що дала мені можливість знати його. Звичайно, заочно я знав його давно як уболівальник «Динамо» з дитячих років, але оскільки «свєт» на наш сільський куток провели аж в середині 60-х, то по телевізору я бачив його гру уже в «Чорноморці» і «Шахтарі». А, так би мовити, тісніше познайомився уже в середині 90-х, коли Валерій Васильович знову повернувся в «Динамо», і я брав у нього післяматчеві флеш-інтерв’ю в Лізі Чемпіонів, робив репортаж у 98-му з Конча Заспи про вшанування його 30-річчя тренерської роботи, коментував матчі «Динамо» в найуспішнішому сезоні Ліги 98/99 років.
І звичайно назавжди в пам’яті майже півгодинна розмова з ним в лондонському аеропорту після нічиєї з «Арсеналом» (1:1), коли і його мова, і очі, і вираз обличчя дихали впевненістю, що «Динамо» в цій Лізі буде на висоті, хоча тоді в команди було… 2 очки після 3-х матчів…
… Світла пам’ять Вам, Великий Тренере…
