Прочитав я контексти, пов’язані з нашою збірною на Євро, подивився пресу і тепер маю питання: а що саме робить її «нашою»? Ця збірна представляє Україну – скільки з них у медіапросторі, бодай зараз поводяться як амбасадори сучасної України? Що, крім футболок, робить цю збірну «нашою»? Усик, знаєте, також «наш», але є нюанс.
А називати когось «нашим», бо йому не взападло вдягти футболку з написом «Слава Україні» – ну, це десь як пізнавати патріота за вишиванкою.
Чи винна держава в тому, що її представляють люди, котрі просто не здатні нормально її представити?
Так!
З огляду на тридцять років обережної незалежности, яка в нас відбувалася помежи російські інтереси – так, винна. Але від того, що ми будемо медитувати над історичною виною України у транслюванні власних цінностей, сьогодні ліпше не стане.
Так само, як підтримка фанатів не зробить численних спортивних представників України усвідомлено українцями, а обурення соцмереж не додасть Усику розуму.
Це, коли що, до питання про те, на якому етапі можна припиняти вважати «наших» «нашими». Насправді я спостерігаю збірну Малоросії плюс Яремчука.
Остап Українець,
на світлині Віктора КОШМАЛА
чернігівчани вболівають за Україну
у грі проти Нідерландів
