Брати, сестри, друзі, подруги, кохані… Мені психологічно дуже кепсько. Простими словами: на душі тягар! Я складав план 3:3 у матчі збірної України з Нідерландами. Це було б ідеально. Нічого страшного. Ми показали справжній футбол. «Вдуємо» (але всуху!) отих двох і йдемо далі до півфіналу! Щонайменше!
Після матчу першим автом з українським прапором проїжджає моя донька з дружиною через такий собі район у Брюсселі, на кшталт «міні-гарлема». Босяки дружелюбно налаштовані, аплодують, під музику кричать репом: «Ukraine, was a good game!»
Я їду слідом за ними (хуліганський такий блек район), український прапор у вікні з мого авта. Мені кивають, прохаючи зупинитись. Спиняюсь. Виходжу з автвки…
Просять сфотографуватись на тлі українського прапора. Кажуть, що гра була дуже цікавою, але перепитують: а де точно знаходиться ота UKRANIA? Пообіцяв, що вже завтра приїду до них знову, куплю піцу і все детально поясню. Ок!
Ростислав Демчук
