Ну, шо… В матчі з фінами, коли я висловив думку, шо Шевченко як тренер — нездара, на мене напосілася у соцмережі ціла зграя фанатиків. І кожен кричав: подивися статистику… Дивлюся. А ще я дивлюся на табло — статистика мені пофіг. Я переконаний: з казахами статистику теж намалюють – аж в очі сліпитиме. Токо…
Є крихітні нюанси (як в анекдоті) — Богдан Михайличенко, який не має ігрової практики — грає і провалюється. Но Шевченко не ставить Соболя, наприклад, який регулярно грає. Він Михайличенка не міняє, навіть коли усім зрозуміло, що треба міняти. Заплатили чи як?
А в матчі з фінами чомусь Миколенко, який є лівим латералем, опиняється в центрі штрафної замість трьох центральних захисників, які відповідають за цю зону, і фолить на пенальті. Не звик крайній захисник боротися в центрі з набігаючим з-за спини — крайній працює обличчям вперед.
Но коли я по ходу результату матчу ще з фінами заявив, що Шевченка треба гнати, і то терміново — мене обзивали різними негарними словами і сказали, шо містеру, «е-е-е» треба ще дати скількись днів…
Знайдеться чимало тих, хто почне тикати результатом ігор з Португалією. Це основний аргумент. Розумієте — Португалія все одно «там». А от Україна вже мало не самому дні, і шанси потрапити на ЧС – дуже примарливі.
Ще раз: Шевченко був геніальним гравцем. Але як тренер він ТУПИЙ. А фарт колись кінчається…
Павло Бондаренко
