Для тих, хто стогне про сміття, залишене футбольними вболівальниками у парку Шевченка… Свого часу я бачив, що залишалося після Великих Пікніків у Рідженнтс і Гайд-парках в Лондоні.
Поки люди сиділи на ковдрах, картина викликала сльози замилування. Та вже після 19.00-20.00, як відпочивальники розійшлися, картина зі сміттям видавалася жахливою.
О 23.00 у парку фронтом вишикувалися десятки тракториків прибиральників. Людей біля них не було.
Я гуляв районом, очікуючи, що ж відбуватиметься надалі.
Настав Fox Time. До куп сміття позбігалися лиси. Розпочався лемент серед свідомих громадян, слово у слово, як у нас: «Та що ж це за свині? Та що ж це за люди? Куди дивиться мер?»
Мене зацікавило, де ж прибиральники, і чому не розпочинають роботу негайно.
Вони виявилися поряд.
Біля дверей кожної із сотень кнайп, поза межами парку, гордо стояли чоловіки у комбінезонах, з власними мітлами. Кожен тримав у руках філіжанку кави, і мовчки пив її, протягом наступної години, зневажливо спостерігаючи купи сміття, та нехтуючи зауваженнями перехожих.
Сміттярі не спілкувалися між собою. Може, то був урок від комунальників — подивіться, що ви наробили. А, може, свято тривало до кінця дня, і комунальники не мали права нікому заважати?
Без жодних команд і галасу, о 23.45 вони пішли ланцюгом за тракторцями, що тихенько рушили, прибираючи покинуті пляшки, тарелі та обгортки.
О 24.00 травичка у парку зеленіла, мов королівський вельвет.
Long live London!
Так буде і у нас, у Києві.
Володимир Сердюк
