Побував на освяченні пам’ятника полковнику Болбочану. Місце сили, завойоване двадцятирічною працею дуже різних людей. І трохи не по собі, що знаєш майже всіх особисто. Поруч курсанти. Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, 3-4 курс. Полковник Гесь…
Потім перехожі, які посміхалися Болбочану так, як їхні предки 100 років тому, коли виглядали кашкетів із тризубами на околицях Харкова.
… Не полишає подив, що перший такий пам’ятник у Києві постав не Петлюрі, а Болбочану?!
Але з іншого боку воно й справедливо: допоки в столиці стовбичать Щорс, Ватутін і Клепана Баба — Київ зостається не віруючим в Україну.
Болбочан нам у поміч, маловірам!
Ростислав Мартинюк
