Вчора був святковий день, але я стала свідком прикрої історії. Доки чекала автобус, на прохідній санаторію «Лісова поляна» відбулась дика сцена між товариством чоловіків, що трішки випили у лісі, та охоронцем. Хлопці кричали: «Слава Україні!», а охоронець відповів таким матом, що всі були ошелешені…
І тут почалося: крики, погрози, ледь не бійка…
До чого це я?
Ілюстрація того, як формується українська нація. Оно, естонці не хочуть наших російськомовних громадян на роботу брати й бачити у своїй маленькій, культурній країні — і правильно роблять!
Громадянам, які не вміють себе поводити, бодай удавати лояльність до тієї нації, в середовищі якої їм доводиться жити, треба прямо говорити про їхню бидлячість. Бити не треба, але подавати до суду і говорити правду в лице треба.
Одна з жінок вчора так і сказала тому охоронцю: «Я — мати, за 2 роки мій син повинен буде захищати таке бидло, як ти. Ти цього не вартий!»
Убогість деяких малоросів із українським паспортом просто зашкалює. Іще вчительку малювання з Одеси, що розпрощатися із власним відчуттям гегемона не може, а вихлюпує свою гординю на україномовній дівчинці, згадала. Жити з такими співгромадянами — жодна маска не допоможе. Ось де токсичність!
Роксана Харчук
