Суспільство

До рідної хати…

Вже стало доброю традицією навесні привозити письменника Дмитра Головка літувати на його малу батьківщину…

У Мочалищах Брбровицького району на Чернігівщині маленька хатинка, де особливо пишеться, думається.

— Зараз приїду з хатою привітаюся, із садом, — каже.

Кожна розмова з ним — це безліч життєвих історій.
— Поет — це хто?
— Людина!
— А графомани колись були? (жартую).
— Були! (серйозно). Їх партія підтримувала, вони першими з трибун виступали…
— Тичину пам’ятаєте?
— Аякже. Доброї душі чоловік. Боязкий, але який добрий…

Мовчимо.
Кожен задумався про своє.

— Я оце приїду, наведу після зими в хаті лад і почну поему писати про Анатолія Погрібного – «Прощання з рідним садом». Чи може інакше якось назву. Бо все ті останні дні його життя в душі тримаю. Треба виписати…

Приїхали.
Не пішов, а ніби побіг до хати.

Ми з торбами за ним слідом.
Спинилися біля порогу. Далі не йдемо. Чуємо, говорить… З хатою…
– Доброго дня, хато! Ще однієї зими, як небувало. Зустрічай!

Тетяна Череп-Пероганич

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.