Перше фото Української стіни плачу я зробила в жовтні 2015-го. Друге – вчора, 30 серпня 2019. В жовтні 15-го мені і на думку не могло спасти, що пройде зовсім небагато часу, і для фото загиблих Героїв російсько-української війни на мурі Михайлівского Золотоверхого забракне місця…
А тепер, справді, вільного місця на мурі вже не лишилось…
Ще подумалось, що не влада стала ініціатором створення цього стихійного, воістину народного, меморіалу.
А ще я думаю про те, що на шостому році війни в столиці не з`явилося жодного гідного меморіалу Героям, яке би було ініційоване владою…
Перманентний кандидат в мери столиці Карагодскій ініціює встановлення на Бесарабці пам’ятника спонсора київської синагоги Бродського. Чинний допоки мер Кличко, навіть не подумав ініціювати установлення на тому місці достойного пам’ятника Героям. Слава Богу, що прибрали звідти якусь дебільну синю п’ятірню, яка невідомо що символізувала…
Учора, запаливши лампадку біля монастирського муру, так гарно прикрашеного соняхами, що схилили свої золоті голови до фото полеглих героїв російсько-української війни, я подумала про те, що народ наш, як завжди, кращий, мудріший та патріотичніший, аніж влада.
Тільки питання: чому ми досі обираємо таких нікчем?!!
Вічна пам`ять Героям!
Галя Плачинда
