Великі свята, які ми відзначаємо в останні роки (Різдво, Великдень, День незалежності) кожного нового разу набувають питомо нових значень і символів. Отак, дивишся, начеб то й той самий Великдень, та ж сама Паска, але — ні! Зовсім інше!
Якісь абсолютно світлі люди у зеленому дворі святої Київської Софії. Передзвін дзвону “Мазепа”, подарований гетьманом собору у 1705 році. “Залізний” Філарет, що у свої 95-ть років сам провів службу у Володимирському. Воїн іноземного легіону з великоднім кошиком в руках біля Михайлівського золотоверхого.
Героїчний і святковий Ірпінь, де тепер всі церкви – українські! Неймовірно крутий одеський священник з кличем: “Україна! Україна! Україна! Христос Воскрес!”… Фото наших з фронту. З пасками, ковбасами й дарунками… Бабці в парку на лавці, що знічев’я говорять про терміни прибуття F-16…
Цвіт каштанів, багато краси, святково вбрані діти, багато гордості за свою країну.
І ще одне спостереження. Воно суб’єктивне й не доказове, але я якось помічаю в очах нашої молоді “відповідальність за Україну”. Такого я не бачив і не спостерігав раніше. Певно, саме так і стається нація!
І на оновленій Землі. Врага не буде, супостата…
Віталій Чепинога
