Бути відпочивальником добре. Якщо на це благо ніхто не зазіхає. В санаторії дізналися, що відпочиває письменник. Культорг знайшов мене біля фітобочки.
— Може, виступите в нашому клубі. Розкажете щось відпочивальникам.
— Наприклад?
— Наприклад, про те, як пишете. Це ж цікаво.
— Повірте, нічого цікавого. Дістаєш ручку, папір, згадуєш слова і записуєш. Потім тихо радієш, що тобі не треба це читати.
— Тоді почитаєте свої вірші.
— Я не пишу вірші.
— Чому?
— Рими важко даються. Вірші виходять ні білі, ні чорні. Якість сірі. Зовсім не для курорту.
— Розумію. Можемо провести в форматі запитань-відповідей. Вони будуть запитувати, а ви відповідати.
— А якщо лінуватимуться запитувати?
— Гадаєте?
— Це ж відпочивальники. Від них всіляке можна чекати. І не чекати.
— Чи я не знаю…
— Але є вихід, — кажу. — Можу запитувати я, а вони відповідатимуть.
— А про що будете питати? — насторожився культорг.
— Про різне цікаве для них. Про ціну на путівки, про умови відпочинку, про ефект від процедур, про харчування, про організацію дозвілля, побажання адміністраціі…
— Знаєте, ці теми не зовсім підходять для вечора відпочинку. Відпочивайте, а ми, напевно, запросимо лектора. Тут один давно проситься розповісти про паразитів…
Мирослав Дочинець
