Якось я помітив, як з дупла в старій груші батьківського саду в селі Вікно Заставнівського району на Буковині періодично вилітали шпаки. Здогад підказав мені: птахи облаштували там собі гніздо. Тож я й вирішив взяти у приціл своєї фоторушниці шпачину домівку й поспостерігати за нею.
Аби менше турбувати пернатих своєю присутністю біля їхнього гнізда, за кілька метрів від нього я встановив фанерного щита з прорубаною в ньому дірою, перед якою прилаштував штатив із фотоапаратом. Це дало мені змогу постійно спостерігати за життям шпачиного сімейства.
Через певний час у гнізді з’явилися пташенята. Тож у батьків додалося клопотів. Вони почали безперестанку літатати за поживою для потомства. Поверталися до гнізда з переповненими здобиччю дзьобами. Несли з полювання жуків, хробаків, метеликів та іншу живність.
Зачувши наближення батьків, первістки висовували голівки з гнізда й при цьому голосно пищали. Потім шпаченята завмирали й дивилися на батьків із широко розкритими дзьобами. Через хвильку-другу кожен прохач одержував свою порцію пригощання і нарешті заспокоювався.
Та якось я помітив, що батьки почали носити потомству не комашню чи жучків, а якісь кульки білого кольору. Це, звісно, заінтригувало мене, отож я почав ретельніше стежити за гніздом і згодом був винагороджений за свою допитливість: в одного із старих шпаків з дзьоба ненароком випав принесений гостинець. Я підійшов ближче до стовбура груші й підняв із трави загублене.
Як з’ясувалося, то були квіти деревію. Тож мені стало ясно чому шпаки взялися хутко носити їх своєму потомству: вони якимось невловимим відчуттям збагнули, що в малят почалися розлади шлунків, і тому їх потрібно лікувати. Тож стривожені предки кинулися в поля за квітами деревію, які є помічними при цій недузі.
Запитується: а звідки шпаки знають про це? Така інформація зафіксована в їхніх генетичних програмах. Тож вони й послуговуються нею. Квіти деревію мають не тільки лікувальні властивості, у них ще й містяться поживні речовини та вітаміни, необхідні для підтримки життєдіяльності пташиних організмів.
До речі, в моєму селі Вікно люди віддавна гамують розлади шлунку використовуючи цвіт деревію, про що знаю з власного досвіду. Моя покійна бабуся, коли в когось з хатніх починалися болі в животі, готувала відвар з квітів цієї рослини й поїла ним недужого. Не раз вживав такі настої в дитинстві і я. На причілковій стіні нашої хати постійно висів для зцілення снопик прив’ялених квітів деревію.
Наділені потягом до лікарських рослин не лише шпаки, але й інші представників фауни. Сільські мешканці не раз мали нагоду бачити, як вишукують серед різнотрав’я потрібну цілющу травицю коти або собаки. Ветеринари дійшли висновку, що пси використовують різнотрав’я задля того, щоб викликати відригування під час захворювання кишково-шлункового тракту. У такий спосіб вони виводять з організму речовини, від яких потерпіли.
Коли, приміром, кролики відчувають, що захворіли, то починають ходити подвір’ям і шукати серед різнотрав’я відповідних природних ліків. Найуживанішими для них утакому стані є листочки полину та пагінці пирію. А деякі вухані починають гризти дубові дощечки чи клепки від старих бочок.
З полином та пирієм картина ясна: в цих рослинах є речовини, що гамують біль у шлунку. А яка користь від дубових дощечок ? На це теж є своє пояснення – в деревині дуба містяться дубильні речовини, які сприяють знеболенню під час розладів шлунку. Кролики знають про те, і коли їх доконує боль, то вони починають гризти дубову кору або ж дубові дошки.
А ще спожиті тваринами чи птахами з лікувальною метою рослинні засоби є носіями корисних, украй потрібних представникам фауни вітамінів, передусім заліза. Є багато рослин, з допомогою котрих тварини та птахи позбуваються паразитів. Помічні при цьому полин, деревій, пижмо, пирій.
Одне слово, потяг братів наших менших до цілющого зела є їхньою життєвою необхідністю. Природа завбачливо наділила птаство фармацевтичними здібностями, тому вони бездоганно знаходять собі необхідні ліки в розмаїтій аптеці екологічного довкілля. Все це в процесі еволюції було закладено в їхні інстинкти.
До речі, у птахів є й інші способи боротьби з надокучливими паразитами. Дрозди та шпаки позбуваються їх з допомогою мурашок. Вони розгрібають мурашники і лягають туди, піднявши при цьому крила. Мурашки виділяють мурашину кислоту, яка пагубно діє на паразитів і примушує їх покидати тіла птахів. Мурашині ванни полегшують страждання пернатих.
Бурі карпатські ведмеді теж мають свою рецептуру боротьби з паразитами та розладами шлунку. Вони вживають корінці різних рослин, зокрема полину, ялівцю та вовчого лика.
Василь Бабух
