Встигаю сьогодень сказати добре слово про Льоню Ісаченка. Справа не в тому, що він мій однокурсник (бо тільки рік разом училися, а далі андропівщина загребла мене в армію, яку він уже відслужив).
І не в тому, що земляк — правда, його Стольне село (можна назву й з маленької писати) далеко від моєї Авдіївки.
І навіть не в тому, що він класний письмака — його «Хуго і Фігу» при добрій лектурі (простіше кажучи, якби письменники читали своїх колег та не скупились на добре слово) мало би стати помітним явищем нашої зчасту плаксивої літератури — бо тут мОцне слово з буковинською чутливістю (і як він ото, сіверянин, так вухо настрополив?).
Та головне, що Льоня — добрий чоловік. Точно знаю.
Тож — з роси і води!
З Десни і Дніпра, і з кожної калабані.
Будь нам здоровий і творчий, бо ти ще геть не виписався — ждьом-с!
Василь Чепурний
P.S.
Дорогий Леоніде!!!
З вершин і низин! З Черемоша і Прута — снаги, натхнення і чистого щирого правдивого Слова! Вертайся, голубе сизокрилий, від щоденності-буденності до своєї святошної геніальності! Є ще час, і верем’я, і здоров’я і зорати, й засіяти, і врожай зібрати щедрий!!!
Бог у поміч!
Поклич на свято врожаю!!!
Галина Тарасюк
