Суспільство

Інжировий рай від живця із «Сільських вістей»

Фіга, фігове дерево, смокóвниця, смоківни́ця, смóква, винна ягода. Так, усе це – інжир. На території України зусиллями селекціонерів та внаслідок кліматичних змін його промислові плантації у відкритому ґрунті з’являться, думаю, років через 100 або й 50.

Але якщо ви не готові чекати стільки часу, – не журіться. Інжир прекрасно росте і плодоносить у кімнатних умовах у горщиках або невеликих діжечках. Він невибагливий, легко розмножується живцями, швидко росте і майже не хворіє.

За правильного догляду він здатний за кілька років перетворити ваш балкон на маленький куточок раю. Та ще й подарувати кілограм-другий смачних поживних плодів.

Такий інжирний сад уже кілька десятків років росте в моїй київській квартирі.

У Біблії серед близько 100 різних рослин однією з перших названо фігу. Її листя правило за одяг Адамові і Єві. А сірувато-бузкові, фіолетові, зеленкуваті плоди здавна шанують у світі за їхні унікальні харчові, лікувальні і дієтичні властивості.

Плоди інжиру використовують для лікування кашлю, ангіни, бронхіту, гіпертонії, цукрового діабету, хвороб печінки та селезінки, він цілюще впливає на серцево-судинну, нервову систему та роботу шлунково-кишкового тракту. Його плоди містять заліза більше, ніж яблука, а цукру – більше, ніж фініки.

У Китаї смоківницю називають плодом без квітки. Ранньої весни, ще до появи листя, на гіллі інжиру несподівано, наче нізвідки, з’являються маленькі зелені плоди, які ростуть просто на очах. Вірите – на рослині ніколи не видно квітів!

Фігове дерево не цвіте у звичному розумінні – його квіти розпускаються і запилюються всередині м’ясистих суплідь.

Інжир – невелика листопадна рослина з крислатою кроною. Тому на зиму йому краще скидати листя.

Намагаюся, щоб у мене на балконі все було, як у природі: у жовтні – золота осінь, у листопаді – листопад. У грудні-лютому рослини перебувають у стані спокою.

Температура повітря в приміщенні, де зимують рослини, не повинна опускатися нижче нуля. Утім, інжир здатний переносити і невеличкі нетривалі приморозки. Проте за сильних морозів деревця краще заносити до кімнати. Бажано не довше, ніж на тиждень, інакше в теплі прокинуться бруньки і розпочнеться вегетативний період.

Коли ж рослини в теплі тримати постійно, вони можуть узагалі не скидати листя. Але період вегетації в них почнеться раніше – наприкінці грудня.

Інжир – дводомна рослина, тобто серед них є і чоловічі, і жіночі екземпляри. Для кімнатних «плантацій» треба підбирати самозаплідні сорти. Живці для розмноження нарізають із материнських рослин, котрі плодоносять.

Мій інжирний сад бере початок від живця, який усередині далеких 1980-х подарував колега по роботі в редакції республіканської газети «Сільські вісті», ведучий сторінки «Добрий господар», головний «інжирознавець» Києва Володимир Андрійович Лівенцев.

От хто був любителем «балконної» екзотики!
Вирощував удома лимони, апельсини, гранати, інжир, кавове дерево, пальми, інші субтропічні і тропічні рослини.

Насінням, саджанцями, живцями, досвідом щедро ділився з колегами. Давно помер Володимир Лівенцев, але залишив по собі для мене добру пам’ять – чудовий інжирний сад. Недарма кажуть: сад росте за добрими руками.

Дмитро Крохмалюк,
на світлинах – мій інжирний сад у різні пори року

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.