Жив у Городні Руслан.
Хароший такий мущіна, єдина біда була — майонез не їв. От вплоть до ригачки. Дружина його дуже переживала, шо в гості з ним не сходиш, бо ж який стіл без майонеза?
А про Новий год так і казать нема чого, ненавидів його Руслан через оті всі шуби та олів’є.
Ну, зараз то простіше, щас людей з причудами повно, той урінотерапію пропагує, той м`яса не їсть, даже Стів Джобс, царство небесне, кажуть, міг місяцями лише моркву їсти, а тоді, то прям біда з Русланом була. Всі як на придурка дивилися.
А все через історію, шо сталася на початку дев’яностих. Підбив його товариш перед Новим роком контрабанду повезти у Білорусію. Туди спирт тягли, а назад, шоб не порожняком — майонез під свята.
Ну, туда якось нормально проскочили, продали спирт, купили по чотири ящика майонезу в Гомелі і хотіли назад. Но на автовокзалі — бандіти. Вони тікать. Ті — за ними. І міліція тоже. Вопщім товариша упіймали, а Руслан втік і десь у лісі сховався.
Вроді все вляглося, давай виходить і поняв, шо заблукав. Вопщім двоє суток по тих білоруських лісах блукав і їв лише майонез, який грів, шоб не замерзав за пазухою.
Нарешті вийшов на село.
І вже там як попросився погрітися, то с*ачка така напала, шо ужас! Ну, чи від майонезу, чи від стресу — непонятно, но він той майонез діду з бабою віддав, шо в хату пустили, і вернувся додому.
А товариш там уже рятувальну експедицію збирає. В ліси спащанські. В нього бандіти з міліцією майонез і гроші забрали, но відпустили.
Вопщім отака біда.
І нічого не зробиш. Даже психолог один Руслана дивився і гіпноз пробував — нічого на помогло. Так Руслан майонез і не їсть. А на вид обична людина.
Руслан Горовий
