Казка «Івасик-Телесик» — це готовий сюжет для Ларса фон Трієра: живуть собі божевільні відлюдники — бездітні баба і дід, і раптом баба просить діда поїхати в ліс, зрубати дерево, зробити колиску…
Каже: покладу в колиску деревинку і буду колисати. Каже: буде така забавка…
Розумієте, так?
Ні, не розумієте? Це ж — фон Трієр. І от вона колише-колише, лягають з дідом спати, а на ранок у колисці — синочок!
Розумієте?
І от синочок їм каже: зробіть мені золотий човник зі срібним весельцем… Ну! Ясно. Це ж символ! Ні, не розумієте? І ось відпустили Івасика-Телесика рибалити, ловить він рибку, а на нього чатує Змій!
Тут, я думаю, вже починаєте здогадуватись!
Хоча… І от надурив Змій Івасика, забрав до себе, вирішили вони із дружиною Оленкою (Змія Оленка! Ну, Ларс, ну сучий сину!) з’їсти Івасика. Забагли зробити з нього печеню. І покликати друзів! Друзів! Ясно, так?
Але до Телесика раптом повертається розум. До цього дерев’яного полінця, пам’ятаєте? Тепер він дурить Змію Оленку і замість нього в печі опиняється сама Оленка. А Телесик (от же ж режисерська задумка — залазить у дворі на високе дерево!).
Приходять нарешті гості, наїдаються Оленкою, сподіваючись, що з’їли Івасика. Сам Змій валяється на траві, наївшись Оленки. (Ах, Ларс, геній, мля!). Але Івасик на дереві не витримує інтриги і гукає з дерева: мовляв, як вам смакує м’ясце Оленки?
(О, божечки, Ларс, це точно гран-прі данського або нідерландського фестивалів!).
І от божевільні змії гризуть явір, на якому сидить Івасик, хочуть його крові. Але тим часом летять у небі гуси і одне вбоге гусенятко рятує Івасика!
Вбоге рятує вбогого!
Символ на символі! І от вже Івасик удома, радіють батьки, і хочуть… зарізати вбоге гусенятко. Але їм не дає цю чорну справу зробить Івасик-Телесик. Тепер він рятує гусеня.
На екрані пливуть титри.
У глядачів у залі – шок і сльози. Ларс, як завжди, всіх переграв.
Тепер зрозуміли, про шо казка?
Ні? Хм…
Юрій Строкань
