Жив колись в Конотопі Віталій Павлович.
Історик. Но його ще при совку посадили, тіпа дисидент. А потім як совок розвалився, його відпустили і він повернувся, то з’ясувалося – за шо посадили.
Вопщім Віталій Павлович написав історичну книжку-дослідження, в якій доводив, шо лєнін і гітлєр рідні брати.
Вопщім ніби то названий батько майбутнього фюрера Алоїс Шикльґрубер купив маленького Іванка у Іллі Миколайовича Ульянова, бо сам дітей не мав, но скривав, а в того було много. Купив і назвав Адольфом. І даже фамілію поміняв, шоб не знайшли за ім’ям «гітлєр».
Спочатку він це дуже скривав, но потім перед смертю — в 1903-му — розказав. Ну, адольф, який саме малював, почав шукати брата, і тут в 1908-му чи шо дізнався, шо брат Вова — в Швейцарії. Ну, адольф, якому саме відмовили у Відні у вступі до художньої школи — за мольберти і до брата. Шо там їхать?
Приїхав. Так і так, мол, помагай, давай. А той на картини глянув і каже: мол, *уйня, реалізму мало, і вопщє не факт, шо ти — той наш Ванька, про якого батько казав, шо цигани вкрали.
Ну, адольф обідився і каже, тіпа, тепер у нас кровна вражда, я тебе впіймаю і вб’ю. А лєнін, той сміється в очі і каже, мол, я тебе на дев’ятадцять років старший і у мене сіфіліс в голові, тож не боюся. Ну, гітлєр псіханув, вискочив за двері і крикнув з лєсніци, мол, раз так, то коли помреш то найду, викину з мавзолея і на*ру там.
І коли вже гітлєр і сталін Польщу ділили, то грузін пообіцяв оддать гітлєру мавзолей, шоб надругацця, но потом передумав, бо захотів після смерті сам там лежать. Ну, гітлєр тоді й напав на совок. І саме тому так люто хотів москву захопить.
Вопщім в рукопису у історика ще багато чого було, но ніхто так і не захотів печатать, тож історик емігрував в Аргентину разом з книжкою.
І всьо.
Загубився. А цю анотацію кільком людям лишив, так вони з рук в руки передавали, і то аккуратно, бо комуняки на неї полювали.
Руслан Горовий
