Не купляйте кавун і не несіть його додому… Не обманюйтесь, не довіряйте знайомим і статтям в інтернеті. Це — не милий домашній продукт, а дика і неприборкана ягода з безкрайніх херсонських степів… Як кінь Пржевальского, або ще хуже…
Не зв’язуйтесь з тим, хто сильніший за вас… Навіть половина кавуна сильніша за вас, за цілого…
Половина кавуна покличе вас з холодільника, як сладкоголосі сирени кликали легендарного Енея, і витягне з-під ковдри. І ви підете на той нестерпний і непоборний зов босими ногами і в самих трусах, як зомбі, що не має ані грама власної волі… Беззахисний, безпорадний, безправний…
І ви будете їсти його ложкою біля умивальника з первобитним урчанням… І кавуновий сік капатиме на підлогу й на живота. Кавун примусить вас зректися своєї людської подоби. Тисячі років культури та приналежності до цивілізації кавун зідме з вас за одну коротку мить… І кіт доставатиме кавунові кісточки з-під дивана аж до Різдва…
Я знаю людей з трьома вищими освітами і даже з Гарвардським діпломом, докторів наук і академіків… Проти кавуна вони — ніхто і ніщо!
Ні, кавун треба їсти лише в готелі на морі, взявши до рук акуратний кавуновий вирізаний трикутник…
Їсти поблажливо і як би нехотя…
Хоч вам і хотітиметься взяти з собою цілий піднос з кавуном, закриться в номері і повість табличку на дверях «Do not disturb»…
Тримайте себе в руках…
Віталій Чепинога
