Історія, як вона є…
«Адмірал Нахімов» — радянський пасажирський пароплав. Протягом 29 років здійснював круїзні рейси по Кримсько-Кавказькій лінії. 31 серпня 1986 року о 23 години 20 хвилин зазнав аварії в Цемеській бухті в 15 км від Новоросійська.
Судно затонуло внаслідок зіткнення з іншим радянським вантажним судном — суховантажником «Петро Васєв».
2-й помічник капітана «Адмірала Нахімова» Олександр Чудновський, який керував судном на момент зіткнення, одразу після удару спустився до своєї каюти, замкнувся і потонув разом з кораблем. Щоб підняти його тіло, водолазам згодом довелося зламувати двері.
Всього, за офіційною версією, в результаті катастрофи загинуло 423 людини (359 пасажирів і 64 члени екіпажу).
Однак знайти і підняти на поверхню вдалося не всіх. 64 загиблих назавжди залишилися під водою. У березні 1987 року в Одесі в будинку культури залізничників після майже піврічного слідства відбувся суд над капітанами В. Марковим і В. Ткаченком. Обох визнали винними за статтею 85 КК РРФСР і засудили до 15 років в’язниці.
Історія судна надзвичайно цікава і трагічна.
Пароплав було спущено на воду в Лоббендорфі (Німеччина) 24 березня 1925 року під назвою «Берлін», а вже 26 вересня 1925-го він вийшов у свій перший рейс до Нью-Йорка.
«Берлін» брав участь у рятувальній операції, коли 13 листопада 1928 року недалеко від Нью-Йорка затонув англійський пасажирський пароплав «Вестріс». Тоді на його борт було піднято 23 людини. Всю Другу світову війну пароплав пройшов в якості госпітального судна.
31 січня 1945 р. в «Поморській бухті», на рейді Свінемюнде «Берлін» підірвався на міні. Незважаючи на пробоїну 6м, судно продовжувало рухатися. Незабаром — друга пробоїна від повторного вибуху і судно пішло під воду на глибину 13 метрів.
На початку 1947 року СРСР здійснив спробу підняти «Берлін». Але під час робіт стався вибух і судно знову занурилося на дно. Повторний підйом — 17 вересня 1947-го, після чого пароплав перейменували в «Адмірал Нахімов».
З 1949 по 1957 рік «Адмірал Нахімов» проходив капітально-відновлювальний ремонт на верфях НДР. З 1957 року — в складі пасажирського флоту СРСР, судновласник — Чорноморське морське пароплавство. Перший капітан під радянським прапором — Микола Соболєв порівнював внутрішнє оздоблення судна з «палацом або музеєм».
З літа 1960 року постійним фрахтувальником пароплава на час навігації і круїзних рейсів по Кримсько-Кавказькій лінії стала Українська республіканська рада з туризму та екскурсій.
У 1962 році, під час Карибської кризи, «Адмірал Нахімов» займався перевезенням радянських солдатів на Кубу. Після закінчення Карибської кризи в кінці 1960-х і в 1970-х роках здійснював рейси з паломниками в Саудівську Аравію, обслуговував учасників Всесвітнього фестивалю молоді і студентів.
У 1979 році пароплав провів дві секретні місії з доставки кубинських військовослужбовців для участі у військових діях в Африці. У 1980 році на борту пароплава «Адмірал Нахімов» проходили зйомки художнього фільму «Дами запрошують кавалерів».
Олександр Соломаха
P.S.
Не можу без болю думати про ту подію.
За два роки до катастрофи відпочивала на пароплаві, бачила тих моряків, які обслуговували судно.
Їхні кубрики розташовувалися глибоко в трюмі, куди вони спускалися по канату. До пасажирських кают другого класу необхідно було йти по сходах, по вузьких коридорах.
Третій клас — ще нижче.
О 23-й годині, за розкладом, майже всі мусили бути по каютах. Коли почула про трагедію, уявила собі той жах…
Олена Ісаєнко
***
В цей час відпочивав у Сочі у військовому санаторії ім. К. Ворошилова, бачив «Адмірал Нахімов» з відкритої концертної зали м. Сочі, де насолоджувався концертом Вахтанга Кікабідзе.
Новий радянський храм мистецтв у Сочі був так побудований, що з його концертної зали добре споглядався весь рейд Сочинської бухти.
В цей час, коли відбувався концерт, від Сочи відходив у своє вічне плавання цей флагман пасажирського флоту. Декілька разів перед трагедією бачив цей лайнер у порту Ялти. Фотографувався біля його і міг потрогати його велич руками. Гарний був корабель. Шкода людей, які загинули в цій катастрофі. Мав спілкування з тими, хто вижив. Вижили ті, хто не спав на той час, а коли опинився у відкритому морі — не дуже переймався гуманізмом і готовністю до самопожертви во благо інших…
Топили один одного і рятувались, хто як міг, бо не всі мали рятувальні засоби для того…
Олександр Розум
