Вважають, що дятел харчується лише хробачками, яких виколупує своїм гострим дзьобом з-під кори дерев. Але це не так. Не зовсім так. Його меню різноманітніше, ніж ми схильні думати.
Недавно на околиці Чернівців мені пощастило сфотографувати цього птаха на сосновій гілці, коли він трощив на клапті шишки й видлубував звідти смачне хвойне насіння.
Дятел охоче ласує ним.
Наприкінці зими цей харч для нього у великій пригоді, оскільки в ньому є напрочуд корисні вітаміни, вкрай потрібні і птахам, і тваринам. Особливо багато у хвойному насінні протеїну, без якого організму не обійтися.
Якось я зробив фото синички, яка теж підхарчовувалася насінинками з хвойних шишок. Отже, ця пожива для пернатих є затребуваною.
Полюбляють дятли й кедрові горішки. На жаль, на Буковині ці дерева не поширені. Проте в Чернівцях є одна місцина, де кедровими плодами можна все ж поласувати. Дятли її вже встигли запримітити. Знаходиться вона у дворі поліклініки, котра колись належала об’єднанню «Кварц». Очолює її відомий медик Павло Коцюбан. Саме цей не байдужий до природи чоловік посадив колись довкола свого закладу кедрову алею. Деревця добре прижилися і згодом почали плодоносити. Тож дятли стали регулярно навідуватися сюди, влаштовуючи в хвойних кронах свої трапези.
Птахи не лише тамують голод тим, що набивають свої вола смачним насінням, але й сприяють розмноженню кедрів. Адже під час вживання їжі деякі плоди опиняються на землі, де з настанням тепла проростають, продовжуючи кедровий рід.
Те саме відбувається й з іншими породами хвойних дерев. За це, звичайно, дятлам слід щиро подякувати.
Заслуговує того й лікар Павло Коцюбан. Адже він зробив добру справу для примноження світу живої природи, висадивши кедрову алею на території поліклініки, яку очолює. Його приклад вартий того, аби й інші медики стали такими ж дбайливими природолюбами.
Василь Бабух
