Світовий плебсообиватель не здатен мовно й культурно відрізнити росію від анексованих нею територій. Чи тих, на які вона гострить ікла. На цьому підступі й базуються всі історичні претензії імперії. Досі Україна у світових візіях фігурує як пост-радянський схід, а не однозначний захід. Ми досі для більшості світу – однокореневе з росією явище, туго переплетене 400-річною колонізацією + 30-річним нейтралітетом (небажанням стрімко примикати до європростору, як країни Балтії).
Ця війна – за право вирватися з орбіти росії, в якій ми по самі мигдалики сиділи 30 років. І понині сидимо, зважаючи на те, яким язиком белькоче пів країни, що слухає, що дивиться, що читає. На жаль, історичні претензії москви підкріплені зросійщенням самої України. Це – найщемкіший біль і найсолоніша безвихідь цієї війни.
Світ у цих тонкощах бабратися й копирсатися не буде. Гуглити, хто такі печеніги, ніхто на заході не буде. І влаштовувати ДНК-аналіз Рюриковичам теж. Вони дивляться зверху/збоку на Україну – й на базі цінностей прикидають: то все ж таки, вони пост-радянський схід чи захід?
Пора би нам самим на це питання відповісти.
І тут питання щодо нашої «еліти»: чи може перекотиполе мати коріння? Чи можуть нащадки колонізаторів поважати історію краю, куди занесло їхніх дєдов? Чи можуть зайди плекати минувшину цієї землі? Чи може покоління без ідентичності примножувати українське в Україні? Чи можуть пофігісти опиратися на національну історію, якої вони не знають? Чи можуть мажорні неуки перейнятися звитягами попередніх генерацій? Чи можуть приблуди, яким усе одно де жити, лиш би з баблом, реалізовувати концепцію національної держави? Чи можуть бункерні збагнути всю велич і масштаб українського? Чи можуть космополітичні пігмеї усвідомити важливість бути особистостями з історичним мисленням, а не просто піною? Чи можуть піонери дбати про національну свідомість воєнного покоління майбутніх українців? Чи може денаціоналізована залатая маладьож культивувати пошану до справжнього, а не спотвореного більшовиками минулого?
… Пройдуть роки, і наступне покоління знеісторених дітей сильно здивується, навіщо була ця війна, якщо простіше було зразу лягти в труну руского міра.
А росія тим часом присвоїла наш історичний корінь-первень собі, й на цій крадіжці будує свій імперський реваншизм. Бо наші правителі – хто вони? українці? знавці своєї історії? щось про Русь вам розкажуть? чи, може, про національно-визвольні змагання?
Коли нема свого голосу – лунає рик ворога.
Остап Дроздов
