Культурна проблема України насправді полягає в нерозумінні більшості людей самого поняття культури. Культура це не тільки те, які пісні ми співаємо чи яке кіно дивимось, або які телепрограми обираємо. Культура це те, як ми спілкуємось між собою, як розмовляємо з підлеглими, про що жартуємо і сперечаємось, як нас обслуговують у магазинах і закладах харчування, як з нами розмовляють лікарі, поліціянти чи податківці. Як влада ставиться до людей і як люди ставляться до влади…
Культура — це також наші моделі поведінки, контроль наших емоцій і рівень нашої емпатії до людей. Як людина, що має можливість порівнювати різні моделі поведінки, можу сказати, що ми у порівнянні з 
середньостатистичним європейцем чи американцем виглядаємо як справжні варвари — то занадто агресивні, то страшенно скуті, то кричущо самозакохані, а то враженні абсолютним зневір’ям. І таке враження, що ми весь час чекаємо якоїсь пастки чи небезпеки від ближнього.
А головна суть культурної проблеми полягає в тому, що людина ОДНОЧАСНО є і суб’єктом, і об’єктом культурної діяльності. Тобто людина є тим, що вклали в неї освіта, виховання, середовище існування, існуючі норми моралі і поведінки. Але одночасно, навіть не розуміючи цього, КОЖНА ЛЮДИНА є творцем-реплікантом майбутньої культури, і чим вищого соціального, адміністративного чи фінансового рівня вона досягла в житті, тим більшу особисту відповідальність несе вона за свою епоху, за свій час, за своїх друзів і колег, і підлеглих, за світогляд всієї людської спільноти.
ВЕЛИКА НАША БІДА в тому, що більшість успішних людей не відчуває такої культурної місії, а відтак творить зло, навіть не усвідомлюючи цього. І не намагається розірвати лиховісне коло, в яке її загнали ті, хто розуміє, як маніпулювати цим нерозумінням людей.
Анатолій Матвійчук
