Найкраща медитація нашого часу називається — ПРИЧЕТНІСТЬ… Не важно до чого, на ваш вибір… Я сьогодні вранці встав о 03.45, послухав подкаст Віри Агеєвої про Ольгу Кобилянську. А потім відразу ще один подкаст про українського композитора Володимира Губу (до речі, саме він написав «Прилетіла канарейка», романс для фільму «Дід лівого крайнього», що став хітом дня міста минулого року).
Культурна проблема України насправді полягає в нерозумінні більшості людей самого поняття культури. Культура це не тільки те, які пісні ми співаємо чи яке кіно дивимось, або які телепрограми обираємо. Культура це те, як ми спілкуємось між собою, як розмовляємо з підлеглими, про що жартуємо і сперечаємось, як нас обслуговують у магазинах і закладах харчування, як з нами розмовляють лікарі, поліціянти чи податківці. Як влада ставиться до людей і як люди ставляться до влади…
Валерій Ясиновський своїми спогадами — «Погрібоша» — нагадав мені, що я ще не виконав свого обов’язку перед пам’яттю Анатолія Погрібного — один час одного з моїх найближчих друзів і багаторічного колеги по науково-педагогічній роботі на факультеті журналістики КДУ. Треба таки написати, бо є про що. Перш за все засвідчу панові Валерієві, що Анатолій Погрібний замолоду писав і вірші. В роки нашої найближчої дружби він читав мені десятка півтора своїх поезій — переважно це була лірика, і його поезія була цілком зрілою.
Ідея буккросингу мені завжди видавалася вкрай непривабливою та штучною. Хтось може сприйняти цей закид як випендрьож. Але нахабно скажу: це тому, що я небайдужий до книги і вмію їх (книжки) читати. Залишати випадкові книги, щоб їх обміняли на випадкові книги? Серйозно?
Завтра Різдво. Хтось скаже: «Ні! Ще два тижні!» Хтось скаже: «Так, Різдво, але не наше». А хтось: «Якби ж-то! Коли ж уже нарешті? З усім світом, а не з рускім міром...». Я довгий час належала до третіх. Власне, і зараз належу. Мені досі незрозуміло, як можна жити за одним календарем, а святкувати за іншим?
Студентами у 80-х роках щедрували в письменників. На цьому фото мої однокурсниці Ірина Філіпчук і Тамара Пузир. Не пам’ятаю про що саме Володимир Дрозд у мене запитав. Певно, який курс і звідки родом. А коли почув, що з його рідної Чернігівщини, неймовірно зрадів. Зраділа і його дружина (на фото) Ірина Жиленко.
