Справа завжди в людях. Зрештою люди, котрі нас оточують, і визначають якість нашого життя. Робота чи відпочинок, подорож – воно все може бути приємним і натхненним, і, водночас, та ж робота чи подорож — може бути пеклом.
Життя іноді ізолює нас до тісного купе з пасажирами, котрі голосно регочуть і розповідають у свої смартфони вічні історії про особисте.
Серед людей прекрасно робити абсолютно все і особливо прекрасно — не робити нічого, а просто бути. Суть успішного життя зводиться до того, щоб оточити себе приємними, цікавими і справжніми людьми, обгородитись ними від решти світу, ніби парканом.
Цю схему колись «просікли» конструктори і архітектори соцмереж, і тепер ми бачимо лише того, кого хочемо бачити. Я тепер по суті, мов та штахетина у чиємусь паркані, який добудовується або лагодиться шляхом заміни штахетин зогнилих чи сточених короїдами…
Справа завжди в нас.
Бо мусимо самі навчитись відбирати якісний матеріал для своїх «парканів» серед звалища деревини на життєвій пилорамі, мусимо відчувати якість просушки «деревини», прижмуреним оком визначати кривизну і трухлявість…
Ми завжди ті, ким оточені.
Наше людське оточення – це екран, на який ми проектуємо своє життя. Пильнуйте як належиться свої екрани, бо життєві прем’єри завжди відбуваються лише один раз.
Володимир Гевко
