Є така категорія дивних людей в країні,
яких я називаю «Нада встрєтіцца».
Воно тобі звоне з утра до ночі, пише смс-ки якісь тривожні і загадочні, кидає листи на пошту…
«Нада встретіцца-нада встрєтіцца-нада встрєтіцца!..»
І от ти нарешті, уставший од борьби з ним і сам вже встривожений, приходиш на ту «встрєчу», а там — абсолютно ні*уя не відбувається!..
В смислі — вобше нічого!!!
— Ну, чьо ти? Как ти? Што ти?
— А що ж ти хотів вобше?
— Да так просто, встрєтіцца хотів… Пабалтать… Как там, чьо там…
Це якась, б*ядь, болєзнь, думаю…
Лічно я вобще встрєтіцца ні з ким ніколи не бажаю, як правило…
То, мабуть, якась інша крайность. Ну, мені наравицця й так.
Віталій Чепинога
