Зараз дивлюся серіал «Корона» на Netflix. Окрім іншого, це ще один з приводів нагадати собі про очевидні речі…
Так от…
Вінстон Черчилль зазнав поразки на виборах у 1945 році (!!!) У тому році, в якому закінчилася Друга світова війна. Нація відмовила у підтримці тому, хто майже самотужки з усієї політичної еліти Британії наважився протистояти Гітлеру. Тому, хто, за великим рахунком, щойно врятував імперію від краху і окупації…
І це ж не ватники якісь голосували!
Це — британці, патріоти і власники своєї батьківщини. Представники класичної європейської демократії і світової політичної культури…
Це я до того, що політикам не варто сподіватися на якусь міфічну «вдячність» народу. Такого поняття, як «вдячність виборця» — не існує…
Так звана, «вдячність народу» надходить лише за кілька століть. І стосується людей, про яких ми майже нічого не знаємо і знати не можем… Князю Володимиру чи Мазепі…
В сьогоденні виборець може бути вдячний лише в цирку… Фокуснику, який його здивував і несподівано дістав живого кроля з шапки… На виборах — ні!
Р.S.
Кролю бути вдячним не обов’язково…
Віталій Чепинога
