Хочете вірте, хочете – ні: між цими двома світлинами відстань довжиною у 50 років. Ціле півстоліття!
На одній, чорно-білій – ЩЕ… безвусий 14-річний «юноша, обдумывающий житьё, решающий, делать жизнь с кого». Який уже тоді, «будучи здібним кореспондентом» (такий комплімент отримав від редакції Херсонської обласної молодіжної газети «Ленінський прапор»), мріяв про велику журналістику, про свою стезю у ній…
І та світлина, як своєрідне заохочення, розміщена на другій шпальті газети 5 травня 1970 року, на День преси, – тільки додала віри і впевненості у правильності юначого вибору.
На іншій – УЖЕ… безвусий 64-річний чоловік, яким його не звикли бачити рідні, друзі та знайомі протягом цілих 43-х років. Навчений життям і досвідом, й добрими, розумними людьми.
Не зломлений і не надломлений…
Котрий спромігся дещо реалізувати із задуманого. Але «зовсім іще не заповнив золотої анкети життя».
Тож, починаючи відлік наступного, 65-го новоліття, сподіваюся, що найголовніше – попереду. Молоді паростки — журналята Грінченкового Університету (на фото по ліву руку) не дадуть закиснути…
Григорій Южда
