Дуже підозріло, коли людина протягом років постила у себе в соцмережах квіточки та котиків, і раптом почала висловлюватися про політику чи військові справи. Я завжди звертаю на таке увагу і дуже обережно читаю. Це, як правило, перепост якихось радикалів чи тіпа «експертів», які дуже далекі від того, в чому вони «експерти».
А той, хто перепощує, — ще далі. Особливо всі вони полюбляють такі популістські пости, які закінчуються радісним «якщо згоден, став лайк!».
Самі із задоволенням ставлять і тебе закликають. Така «патріотична» байрактарщина. Все це ознака часу. Коли вчити мене жити намагаються ті, хто самі живуть уперше.
А ще хотілося б, щоб до людей були трейлери. І було відразу видно що вони таке. Переглянув трейлер і видалив.
Не глипай у дірку в паркані!
Чернівці можуть собі дозволити бути прекрасними. У міста є для цього всі підстави — архітектура, історія, майбутнє. І люди! Головне, звісно, люди. Вони зовсім не заздрісні, не дуже багаті і не розбещені увагою. Їм не треба нічого радити, вони самі дають собі раду. Бо знають смак життя. І вчаться всьому буквально на льоту.
Пригадалася історія про те, як звичайний чернівчанин Афанасій навчився не лізти в чужі справи. Одного разу він йшов повз психлікарню по вулиці Мусоргського. Було це давно.
Він почув як там за парканом хором кричали 14, 14, 14! Йому стало цікаво. Він знайшов у паркані дірку і заглянув у неї. І відразу хтось штурхнув йому патиком прямо в око. Око вціліло на щастя, але всі почали кричати 15, 15,15!
Володимир Килинич
