Йду вулицею. Маленький хлопчик (років десяти, може) кольоровими пластмасовими грабельками згрібає опале листя біля двору. На мить зупиняється, і втомлено втирає спітніле чоло… Чемно зі мною вітається:
— Добрий день!
— Добрий день!
Тут хлопчикові дзвонить мобільний телефон. Він лізе в кишеню куртки, дістає телефон, і комусь відповідає:
— Здоров! Та яке там гуляю?! Ї*ашу, як дурний!
Віталій Чепинога
