Оце вже кілька днів підряд вранці, з різних сторін, і з різної відстані, різними чоловічими голосами чую той самий вічний монолог розпачу, відчаю й безнадії: “Нахера ти його скільки понасажувала? Нащо воно нам скіки? Воно й у погріб не влізе! В нас ні корови, ні свині! Кому воно? Хай воно тут погниє к бісам собачим все! Нащо мені оце таке? Я не тяглова коняка!..”
Жінки здебільшого мовчать. Вони це чують кожного року, і знають, що ця розмова — безпредметна, й не матиме жодного наслідку… Риторика… Чиста риторика…
***
… В Санкт-Петербурзі горить нафтобаза. Вчора там ще щось горіло. Місто, частково збудоване на кістках українців. Невдала і марна спроба стати частиною Європи.
Там жив Гоголь. Там жив Шевченко. Місто, в якому я ніколи не був. Місто, в якому я ніколи не буду. Кажуть, той петербург дуже гарний… І якщо він загине, то буде велика втрата для світової культури…
Цой, ДДТ, Шнур, Фьодор Раскольніков, Розенбаум… Звідти Пушкін, звідти – Путін. Абсолютно по*уй… Абсолютно по*уй… Гори, на*уй!
Ми не поїдемо в петербург. Ми поїдемо в Портофіно!
***
Мене часто питають: де я? В Києві чи в селі?
В нас колись був голова сільради, Михайло Михайлович. То він раз подзвонив, пʼяний, своєму водієві, в два часа ночі, і каже: я тут в одному селі, біля клубу. Приїдь мене забери!
А водій питає: а в якому саме селі ви, Михайле Михайловичу?
— Ти, я бачу, зовсім дурний! Звідки ж я знаю? Аби я знав, в якому я селі, то я б і сам добрався…
***
І про кіно! «Довбуш» — чудовий фільм! Неймовірно гарна, красива, костюмована балада. Це ті картини, що надихають. Це — про віковічну боротьбу, про Любов, про Життя!
І якщо там є певні історичні нестиковки й неточності, то — на те воно й мистецтво!
Дуже раджу! І це при тому, що я його навіть не бачив!…
Віталій Чепинога
Фото Миколи ЦВІРІНЬКА
