В 1982-му році мені було 13-ть років.
Я вперше приїхав до Києва. Сестра вчилася в інституті, а я до неї приїхав у гості…
Я поїхав на 1-му тролейбусі, з проспекту Науки на Червоноармійську і купив в магазіні «Куба-тютюн» пачку Мальборо за руб п’ятдесят…
Продавщиці я показав записку «від батька», яку я написав сам… Вона хмикнула, але дала мені пачку «Мальборо» і підморгнула… Я в неї влюбився… В неї був золотий зуб і щира душа…
Я сидів у сквері, на Городецького (Маркса) і курив у рукав «Мальборо»… В мене появилися мрія… Ай хев е дрім… Виросту — буду курить тільки «Мальборо»… Хоч і дорого… Буду дипломатом. Або моряком. Або сварщиком… Або першим секретарем ЦеКа Компартії України…
До мене підійшов старорежемний совєцький бомж і «стрельнув сігарєту»… Я так розтірявся, що дав йому з моєї пачки «Мальборо» одну цигарку, на яку збиралися всім селом… Бомж закурив і сів коло мене на лавку…
Я на нього косився, він нічого не казав…
Потім я поїхав додому, на Черкащину…
Віталій Чепинога
