Пір’їна від Паші

Мабуть, мої ангели-охоронителі вже за*ба.., замахалися мене охороняти від різних пригод. А пригод між смертю і життям немало. Ого… !!!

Перетер-переговорив цими днями з Борисом Тарасюком, Романом Безсмертним, Славком Вакарчуком, людьми з «Самопомочі». З Анатолієм Гриценком навіть не зустрічався, хоча домовленість була. Конспіролог ще той, бл*дь, каже: подзвони мені на «вайбер». Але ж усі знають, що «вайбер», як і «скайп» під прослушкою ФСБ.

Карочє!
Усі так звані кандидати усвідомлюють, що у другий тур вони не пройдуть. Прорахували по днях. Навіть врахували погоду, міжнародний розклАд, ймовірні загострення на фронті тощо.

Виходять на фінішну пряму Юлія Тимошенко і Олег Ляшко. Льовочкін і Ахметов на Ляшка вкинули на виборчі дільниці горошей неміряно. Кожному учаснику комісії у ВК від мільйона до 500 тисяч доларів…

Пішов після цих наших розмов провідати Героїв Небесної Сотні. Сиджу собі біля пам’ятника Паші Жизневського і згадую оте все наше унсовське минуле. Взяв з собою у кишеню таку чекушку пляцкату і два пластикові стаканчики.

Налив йому, собі. Плачу…
І тут два поліцейських. «Мужчина, мы вас заберём за хулиганство и осквернение памятников. Сюда люди приносят цветы, а не водку».

Кажу: «Нє вапрос, хлопці, забирайте… тільки не топчіть святее». Дістаю з кишені шеврон УНА-УНСО, показую і кажу, що цей шеврон мені подарував у 2011 році Михайло Жизнєвський.

Плачу взахльоб.
Просто ридаю, так мене, курва, тяжко побило оте все. І тут таке… на долоню мені падає пір’я. Кажу: «Паша, то ти?».

Поліцейські перезирнулись, питають: «Мужчина, может вам «скорую» вызвать, или мы вас в больницу отвезем?».

А я плачу.., пі*дєц.
«Та яка бальніца, в мене через пару годин літак на Брюссель, викличіть краще таксі…»

Викликали.
Провели мене до таксі, посадили…
Ось і все.

Ростислав Демчук