Зустрів у Чернігові на всеношній земляка — лікаря.
Він радісно каже: «В Авдіївці, як ото в нашому дитинстві вода біжить! І під мостом, де стадіон, і Кернелеву хату підтопило, і Авраменкова тече!».
Питаю — чи й на Подолі (нічого спільного із київським- авт.) вода біжить? Підтвердив, а я пригадав, як ми кутками Чепурнівки та Забігайлівки змовлялися в таку пору не йти до школи — перехід по воді був один. По воринах плоту біля діда Пєтєчки…
Тож, оскільки на наших кутках відмінників не було і всі лишалися дома спостерігати як водою крижини несе та пускати ввечері на них багаття (ну, за це батьки вуха, було драли, адже таке багаття на крижині могло пристати до дерев’яної хвіртки з відповідними наслідками…). І батькам спокійніше, коли діти вдома, що малеча не зіслизне з мокрих ворин, і вчителі не лаяли, а дітям взагалі рай…
До речі, Забігайлівка — не від того, про що ви подумали, а тому, що там жив на хуторі козак, який гостей запрошував: «Забігай!».
Так ось про воду на Подолі — баба Лисаветка мені розказувала, що там у прадавні часи текла річка Чорне море. Я іронічно похмикував. Де б пак: баба ж географію не вивчала — ну, яке може бути Чорне море в Авдіївці!
Аж, осісьо, розбираючи матеріали мого улюбленого вчителя історії Володимира Потаповича Балабатька (він вже давно вчить небесних янголів), натрапив на записаний ним від когось такий же переказ. Значить, щось у цьому є… І вчитель продовжує через роки вчити — дякую!
… Ага, забув додати — той лікар, з яким була бесіда, ходив раніше до московської церкви (в Спаський собор, що тимчасово окупований москалями). А коли почалася війна з Росією — перейшов до української церкви. До храму святих князя Михайла і боярина його Федора…
Дивуюся, чому в нас так мало мудрих і свідомих людей, як той лікар…
Василь Чепурний
