В юності улюбленою моєю книжкою була «Біла ворона» Генріха Бйоля. Відтоді я завжди на боці білих ворон. А недавно знайомий ресторатор розповів мені притчу про білу ворону. Кортить поділитися.
Звичайна чорна ворона зайшла до ресторану, де було повно чорних ворон. І лише збоку в кутку самотньо сиділа біла ворона.
Всі поглядали на неї скоса.
Чорна ворона дістала гаманець і гордовито крикнула: «Офіціанте, я купую їжу для всіх у ресторані, крім цієї білої ворони!»
Офіціант узяв гроші і розніс усім їжу, крім білої ворони.
Біла ворона глянула на звичайну чорну ворону, усміхнулася і сказала: «Дякую».
Це розлютило чорну ворону. Вона знову дістала гаманець і крикнула: «Офіціанте, я всіх пригощаю вином, крім цієї білої ворони!»
Офіціант взяв гроші і став розносити кожному вино, крім білої ворони. А та знову приязно мовила: «Дякую!»
Чорна ворона ще більше почорніла від гніву, нахилилася до барної стійки і спитала: «Що не так із цією білою вороною? Я купила всім їжу й вино, крім неї, а вона мені демонстративно дякує. Вона що, божевільна?”
«Ні, – посміхнувся офіціант. – Вона просто власник цього ресторану».
Мирослав Дочинець
