Іноді, коли гуляю вранці по Солом’янському парку, беру з собою чорну дерев’яну булаву… Мені цікава реакція зустрічних людей… Хай думають: «Цікаво, що то в нього таке і навіщо воно йому нужне?»… Люди так думають і обходять мене подалі, про всяк випадок… Бо воно ж видно, що: «З чоловіком трохи не все в порядку», і: «Бач, якось утік… Хтось недогледів»…
Я ту чорну булаву привіз колисьі з Танзанії… Її мені подарував вождь войовничого племені масаїв… Він мені розповів, що ця легендарна булава належала першопредкові їхнього племені, який багато віків тому тримав у страху та покорі всю Африку…
Я розчулився і подарував вождю своє кашемірове пальто, яке купив за тисячу євро в Парижі…
Точно така сама булава мені трапилася наступного дня в сувенірному магазині — «5 долларів» було написано на етикетці булави… Та й пальто моє, чесно говоря, разів в десять дешевше обійшлося… І купив я його не в Парижі, а в Черкасах…
Віталій Чепинога
