Іноді, коли гуляю вранці по Солом’янському парку, беру з собою чорну дерев’яну булаву… Мені цікава реакція зустрічних людей… Хай думають: «Цікаво, що то в нього таке і навіщо воно йому нужне?»… Люди так думають і обходять мене подалі, про всяк випадок… Бо воно ж видно, що: «З чоловіком трохи не все в порядку», і: «Бач, якось утік… Хтось недогледів»…
Депутат від партії Зеленського влаштовує ДТП… Тут важливо нагадати, який депутат, бо вони регулярно так роблять. Цього разу говоримо про ДТП за участі Олександра Трухіна. Стандартна аварія «від зелених»: жлобство, підозра на алкоголь та/або наркотики, є постраждалі, але депутат залишається весь в «білому».
Саме з цієї точки, звідки знімкував колись відомий фотокор РАТАУ Володимир Фалін (це його світлина), я вперше в житті влітку 1973 року побачив площу Ленінського комсомолу (нині — Європейська) і величний Хрещатик. Щойно зійшов із трапу пришвартованого біля столичного річкового вокзалу пароплава Херсон – Київ і пішки піднявся Володимирським узвозом до філармонії, щоб далі торувати свій шлях до приймальної комісії Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
Зустріч, яка змінила усе життя, – так згадує Марко Черемшина про своє особисте знайомство з Іваном Франком. І це легко зрозуміти: для Івана Семанюка, тобто Марка Черемшини, як і для багатьох інших молодих інтелігентів того часу, Іван Франко був справжнім кумиром.
Зустріч на Ельбі, тобто у «Варварі»… Сьогодні вживу (на ФБ ми зафренджені давно) познайомився з Олексієм Жупанським, — за трохи комічних обставин. Бо асоціював видавництво з його батьком, і першою моєю реакцією на зізнання Олексія, що він керує, — був подив.
