Найнебезпечнішим, що на тебе може очікувати на початку червня – це на ніч залишитись у хаті без черешень… Я люблю черешні несамовито. Мабуть, даються взнаки нереалізовані дитячі бажання.
Тому я купую їх у величезних кількостях протягом усього дня. І вдома постійно мию та їм. Леся сміється над цією моєю пристрастю і весь час бере на кпини, щось на кшталт того, щоб я відпочив і з’їв трішки пряженої картопельки з ковбаскою і квасним молоком.
Щоб якось припинити її глузування, я вигадав байку про те, що у світі є надзвичайно рідкісний вітамін «Ф». Саме «Ф» – кирилицею. Так от, у необхідних для людини кількостях цей чарівний вітамін міститься лише у черешні. А у мене, мабуть, нестача вітаміну «Ф». І, окрім черешні, виробляють цей вітамін лише у Канаді разом з кленовим сиропом.
Ця нісенітниця діє напрочуд продуктивно.
Леся просто тішиться з моїх черешневих вечер, а я підозрюю, що при цьому просто очікує закінчення сезону.
Черешню я намагаюсь купувати у жіночок на тролейбусній зупинці. Обираю тих, хто тут випадковий: перекупок-професіоналок я знаю. Ці випадкові жіночки вирізняються тим, що завжди хвилюються, вони довго шукають мішечок, забувають, де лежить їхня вага, не можуть швидко відрахувати здачу і завжди намагаються усе зробити мерщій, ніби я кудись від них втечу.
Це власниці приміських дач, які повертаються додому. Я в такий спосіб намагаюсь стати їм в нагоді.
А ще: я завжди купую черешні у продавців, біля яких граються або допомагають діти.
Усім – смачного!!! Черешневий сезон у розпалі.
Валентин Ткач
(за сторінками книги «Мед на ножі»)
